Блошиний ринок в Бремені

  Поки у Львові падає дощ, який за словами очевидців триває трохи довше, ніж вічність, в Бремені погода готує нас на повільному вогні. Від спеки не реально врятуватись: можна накриватись мокрим рушником вночі, ходити в мокрому одязі, сидіти опустивши ноги у миску з водою, ставити вентилятор на повну потужність...Це все не рятує, коли на сонці від +35 до +40. 

  Саме тому, ми з Жаном виходимо на вулицю лише при крайній необхідності і дуже часто вважаємо, що наш балкон — це теж "вихід на двір". Є лише дві речі, які витягують мене спуститись у це пекло: пустий холодильник і блошиний ринок. Саме на Flohmarkt (фломаркт, нім. "блошиний ринок") я і пропоную сьогодні зазирнути і покопирсатись трохи там.

1. Про локацію і ритуал

  Кожної (ну майже) неділі, між 9 та 10 годиною ранку ми з Яною їздимо до вокзалу, для того аби потрапити на ринок і шукати там скарби. Я сприймаю фломаркт як спорт, як можливість прийти без особливої цілі і знайти щось справді круте. 

  В Бремені я бувала багато разів до того як переїхала сюди жити, тому можна сказати що мій стаж походу на блошиний ринок почався ще в 2014. З того часу в мене назбиралась чимала кількість речей: від книжок і альбомів до форми для запікання у вигляді кроля і кедів "Converse".

  Отже, для того аби потрапити на ринок потрібно перейти через весь вокзал...

....майже як через платформу 9 і 3/4...

...вийти з іншого боку і потрапити на площу перед виставковим центром...

...повернути ліворуч і пройтись вперед хвилини 3.

І ви на місці!

  Одразу скажу, що блошиних ринків в місті декілька. Недільний фломаркет найбільший і найцікавіший (хоча в липні він досить пустий і лінивий) і займає локацію біля виставкового центру лише у теплий період року. 

  Площа ринку достатньо велика, на ній де-не-де стоять вагончики з вуличною їжею, в основному це картопля фрі (яка у німців немов друге повітря), ковбаски, морозиво і сендвічі з рибою. Останні, до речі, дуже смачні. Хоча снідати рибою о 10 ранку — це не для мене. Проте у мене теж є ритуал пов'язаний з їжею та фломарктом: останнім часом, після кількагодинного блукання торговими рядами, я купую кілька Franzbrötchen (булочки з корицею) або ж свіжі круасани і біжу додому на другий сніданок.

2. Про речі та типи продавців

  Фломаркт починає роботу дуже рано. Продавці приїжджають на місце мало не із сходом сонця, хтось легковою машиною, хтось фургончиком. Все привезене добро розкладається в найрізноманітніший спосіб, далі — справа за покупцями.

  Речей дуже багато, вони лежать горами, стосами, на землі, в коробках, на столах... Знайти потрібну або круту річ складно, але можливо при великому бажанні і безкінечному терпінні.

  Предмети, які тут продають,  бувають зовсім дивними. чудернацькими, потворними, красивими, смішними, новими, старими, деякі краще не бачити, а деякими хочеться заволодіти вже і зразу. 

  Насправді, фломаркет, який на фото, досить нудний через сезон відпусток. Але я хотіла познімати саме тоді, коли людей не багато, можна близько підійти, нікому не заважати і спокійно фотографувати.

Продають на фломаркеті все, навіть квіти та овочі/фрукти.

  Типів продавців є кілька. Перший тип — люди, для яких блошиний ринок це постійний заробіток (як ті, що на книжковому ринку біля Федорова у Львові). Зазвичай вони продають антикваріат та справді дорогі та рідкісні речі. Є і такі, що мать лише вибрану категорію товарів, наприклад чоловік, який торгує різноманітними дверними ручками або ж пара, яка продає леґо, інший пан — книжки, ще одна мадам — об'ємні витинанки власного виробництва.  

  Інший тип продавців — люди, у яких вдома назбиралось чимало речей, які не хочеться викидати, а на ebay чи інший сервісах продавати надто марудно і довго. Або ж наприклад, потрібно переїхати в інше місто, чи в спадок дістались старі бабусині сервізи та меблі. Таких продавців видно, у них всі речі різні, немає конкретних категорій, ціни зазвичай низькі, а скарбів заритих у горах непотребу — чимало.

  Третій тип продавців — хіпстери і молоді люди, які продають свій одяг та речі (здебільшого всякі милі речі за не маленькими цінами). Німці, до речі, дуже спокійно ставляться до купівлі одягу з других рук. Тут це абсолюто нормально, купують і продають речі як для дорослих, так і для дітей. Інколи діти самі продають свої іграшки і, мені здається, це дуже мило і класно.

  Є ще торговці всім-що-знайшли-на-вулиці. В Німеччині люди часто практикують виставляти коробки на вулицю із речима, які їм вдома не потрібні і які кожен може взяти, якщо захоче. Речі знадені на вулиці є у нас вдома. Наприклад кілька вінтажних тарілок і вішалка. Так от, є люди, які їздять по цілому місті і збирають все, що інші виставили, а потім це добро продають на блошиному ринку. 

  Між іншим, про речі викладені на вулиці теж можна писати окремий пост. 

  Є ще торговці сумнівною технікою, зачастинами до чого-завгодно, електротоварами, тощо тощо тощо.

  Придивіться до дівчини, яка вилазить з бетонного блоку (коло жирафа, вглибині). Це мабуть для фанатів фільму "Дзвінок". Кожного разу бачу її і сподіваюсь, що стану свідком того як хтось її купить:).

Переступила через себе і зробила дивне селфі в дзеркалі.

Як бачите, продається буквально все.

3. Про персонажів

  Ще одна унікальність блошиного ринку — люди. Тут просто гіганська концентрація всяких цікавих персонажів, фріків і просто дів:) Цей пан в шортах ще довго буде являтись в моїх спогадах як автор не найкращого аутфіту:))  

  Серед покупців, наприклад, є один цікавий чоловік-не-визначеного-віку, який ходить на ринок то у яскраво рожевих, то у зелених штанцях і квітчатою сумкою. І завжди щось купує, ніколи не бачила, щоб він ходив із порожньою торбинкою.

 Бувають елегантні продавці, як наприклад чоловік у капелюсі на фото. Одна з моїх улюблених продавчинь, яка торгує антикваріатом і порцеляною виглядає завжди як кінозірка з 60-х. Ця старша мадам сидить у капелюшку, з червогою помадою та крутими окулярами. 

  Серед покупців бувають і зовсім дивні випадки (як мсьє на фото внизу, який перевершив попереднього пана в шортиках на 180 пунктів:)), наприклад люди в шкіряних костюмах у 30-градусну спеку. На фломаркті завжди багато колоритних чорних жінок із купою дітлахів (ван лав, обожнюю і посміхаюся кожного разу, коли бачу), є люди з собаками, з дітьми у візочках або в слінгах, є люди на візочках та милицях, просто парочки, є хлопець, який просто сидить посеред ринку і грає на джиджеріду,  і всюди люди, які говорять всяма мовами світу. Фломаркет — це справжій Вавилон. Тут найбільш видно наскільки Німеччина різноманітна і різнобарвна. І це прекрасно.

Наступного разу розкажу вам про політ маленьким літачком до Північного моря.